Правозахисники з країн-учасниць ОБСЄ обговорили стан свободи мирних зібрань у регіоні :: piket.helsinki.org.ua
“Cвобода мирних зібрань як і свобода вираження поглядів є фундаментальним правом у демократичному суспільстві та … однією з підвалин такого суспільства”
Європейський Суд з прав людини

Правозахисники з країн-учасниць ОБСЄ обговорили стан свободи мирних зібрань у регіоні

30.09.2013
джерело: ccl.org.ua

Кілька новин із Варшави, де в ці дні триває правозахисна подія року для регіону ОБСЄ – Нарада з розгляду виконання зобов’язань з людського виміру. Одна з головних тем для розмов-нарад-конференцій — свобода мирних зібрань у регіоні ОБСЄ, де ситуація, як відомо, складна та неоднозначна.

Що ж, можемо констатувати, що на загальному тлі українська ситуація продовжує виглядати відносно оптимістично. І завдяки тому, що мирні зібрання в нас в принципі можливі (принаймні, поки що – на відміну від Казахстану та Азербайджану). І через нову ініціативу – запровадження моніторингового механізму мирних зібрань – відомого вам як група громадського спостереження «ОЗОН». Складно оцінити вплив «ОЗОНу» на зменшення кількості порушень свободи мирних зібрань, але тепер ми точно маємо кращий облік порушень цієї свободи, а правоохоронці знають, що за ними спостерігають.

Повертаючись до подій у Варшаві. Завдяки організованому місією США при ОБСЄ паралельному заходу вдалося порівняти ситуацією з мирними зібраннями в цілій низці країн-членів ОБСЄ: Україні, Росії, Білорусі, Азербайджані та Казахстані. Як вже було згадано вище, українська влада в компанії своїх колег із перелічених країн виглядає відносно пристойно. Відносно – бо зауважень до неї залишається ще дуже багато. Саме на їх основі ми сформулювали рекомендації, які озвучила координатор групи громадського спостереження «ОЗОН» Валерія Рибак. Передусім ідеться про питання правової невизначеності щодо мирних зібрань у нашій країні та нагальну потребу внесення поправок до низки законів. «ОЗОН» також закликав структури ОБСЄ уважно стежити за тим, щоб вирішення цієї законодавчої проблеми українська влада не перетворила на закручування гайок. Адже останнім часом ми не раз мали нагоду спостерігати цей синдром “вовка в овечій шкурі” – коли під приводом “європейських” законодавчих змін влада протягувала відверто антидемократичні закони. Наприклад, “мовний” закон, закон про єдиний державний демографічний реєстр, закон про всеукраїнський референдум. Не применшуючи роль громадянського суспільства в Україні, без підтримки з боку міжнародних структур впливати на таку тенденцію дуже складно.

Що ж до моніторингу мирних зібрань, то успіхи та недоліки цього механізму більшою мірою обговорювався наступного дня – під час ще одного паралельного заходу - “Моніторинг свободи мирних зібрань в Україні та Росії: основні тенденції в 2012-2013 роках та досвід мережевого підходу до моніторингу мирних зібрань”. Відколи моніторинговий механізм запрацював спершу в Росії, а далі в Україні, чи довів він свою ефективність як інструменту поліпшення ситуації з мирними зібраннями? Або бодай свій потенціал впливу? Про це йшлося під час круглого столу за участі правозахисників із країн-учасниць ОБСЄ.

“Під час цієї дискусії головне наше завдання полягало не в тому, аби нескінченно перераховувати проблеми зі свободою мирних зібрань, яких у нашому регіоні не бракує, а передусім у тому, аби запропонувати шляхи їх вирішення, – розповідає координатор групи громадського спостереження “ОЗОН” Валерія РИБАК. – Моніторинг мирних зібрань ми розглядаємо на сьогоднішній день як один із таких шляхів. А запровадження моніторингової практики в Росії та Україні можна вважати першим кроком до успіху. Утім, це має бути не лише експертний моніторинг (згідно із пропонованою ОБСЄ моделлю), а об’єднання зусиль експертів із активістами шляхом створення моніторингових груп та розробки спільних підходів до моніторингу разом із іншими країнами, які мають подібні проблеми зі свободою мирних зібрань”.

Важливо, що під час цього паралельного заходу були присутні представники офіційної делегації України. Очевидці кажуть, що один із них долучився до дискусії, а представниця Мін’юсту уважно все слухала та нотувала рекомендації. Надія, звісно, примарна, але раптом цього разу нас таки почують? Усе ж таки Вільнюс не за горами…

Порекомендувати в інтернеті
Поставити посилання у соцмережі