Правозахисники розробили текст Закону "Про свободу мирних зібрань" :: piket.helsinki.org.ua
“Cвобода мирних зібрань як і свобода вираження поглядів є фундаментальним правом у демократичному суспільстві та … однією з підвалин такого суспільства”
Європейський Суд з прав людини

Правозахисники розробили текст Закону "Про свободу мирних зібрань"

23.04.2013


Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про свободу мирних зібрань

 

Цей Закон визначає правові засади реалізації гарантованого Конституцією України права на свободу мирних зібрань.

 

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені терміни вжито в такому значенні:

1) мирне зібрання – публічний захід, що проводиться у публічному місці мирно, без зброї у формі зборів, мітингу, демонстрації, пікетування, походу або у будь-якому поєднанні цих форм чи в інших не заборонених законом формах для вираження особистої, громадянської або політичної позиції з будь-яких питань;

2) публічне місце – відкрита для вільного доступу територія, будівля чи споруда або їх частина;

3) одночасне мирне зібрання – мирне зібрання, що проводиться у той самий час з іншим мирним зібранням у тому самому місці або поруч з ним у межах видимості та чутності;

4) контрзібрання – одночасне мирне зібрання, що має на меті вираження незгоди з поглядами учасників іншого мирного зібрання;

5) спонтанне мирне зібрання – мирне зібрання, яке є засобом невідкладного реагування суспільства чи групи людей на певну подію, та про яке неможливо було повідомити у строк, встановлений цим Законом.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон регулює суспільні відносини, пов’язані зі здійсненням та захистом права на свободу мирних зібрань.

2. Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, пов’язані з організацією і проведенням:

1) загальних зборів жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

2) зборів (конференцій) жителів, що проводяться відповідно до Закону України «Про органи самоорганізації населення»;

3) зборів трудових колективів, засідань статутних органів управління юридичних осіб, об’єднань громадян, громадських спілок, зустрічей виборців з кандидатами у депутати та обраними депутатами, кандидатами на пост Президента України, зборів ініціативних груп з організації референдуму;

4) зібрань, що проводяться з метою відпочинку, а також громадських святкових заходів, концертів та інших розважальних заходів, якщо вони не є складовою мирного зібрання;

5) весільних процесій, похорон, якщо вони не є складовою мирного зібрання;

6) богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій, що проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань, а також в приміщеннях фізичних та юридичних осіб, на закритих для вільного доступу територіях.

Стаття 3. Законодавство України про свободу мирних зібрань

1. Законодавство України про свободу мирних зібрань складається з Конституції України, цього Закону та інших законів України, що регулюють відносини у цій сфері, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи не можуть своїми актами встановлювати порядок реалізації права на свободу мирних зібрань.

 

Розділ II. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ МИРНОГО ЗІБРАННЯ

Стаття 4. Організатор мирних зібрань

1. Організатором мирного зібрання може бути фізична особа, яка є громадянином України, іноземцем або особою без громадянства, юридична особа, а також громадське об’єднання незалежно від наявності у нього статусу юридичної особи.

2. Фізична особа віком до 14 років може бути організатором мирного зібрання лише спільно з фізичною особою, яка досягла цього віку, юридичною особою або громадським об‘єднанням.

3. Не можуть бути організатором мирного зібрання державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.

Стаття 5. Права та обов’язки організатора мирного зібрання

1. Мирні зібрання організовуються на засадах добровільності.

2. Організатор мирного зібрання має право:

1) проводити мирне зібрання у будь-якій формі за умови додержання закону;

2) уповноважувати окремих учасників мирного зібрання виконувати розпорядчі функції щодо організації та проведення зазначеного зібрання;

3) встановлювати без спеціального дозволу на час проведення мирного зібрання намети, сцени та інші тимчасові споруди на місці або маршруті проведення мирного зібрання;

4) використовувати розпізнавальні знаки організатора мирного зібрання;

5) використовувати під час проведення мирного зібрання звукопідсилювальну та іншу апаратуру, транспортні та інші технічні засоби, крім випадків, передбачених цим Законом;

6) на участь або на відмову від участі в переговорах щодо узгодження умов проведення мирного зібрання для запобігання обмеженню свободи мирних зібрань;

7) здійснювати інші дії, не заборонені законом.

3. Організатор мирного зібрання зобов’язаний:

1) у разі прийняття рішення про зміну місця, часу, маршруту мирного зібрання, внесення інших змін чи доповнень до повідомлення або відмову від проведення мирного зібрання невідкладно повідомляти відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, визначений статтею 7 цього Закону;

2) не перешкоджати проїзду транспортних засобів оперативних і спеціальних служб.

Стаття 6. Права та обов’язки учасника мирного зібрання

1. Участь у мирних зібраннях здійснюється на засадах добровільності.

2. Учасник мирного зібрання має право:

1) брати участь в обговоренні та прийнятті рішень;

2) використовувати під час проведення мирного зібрання символіку та інші засоби, а також засоби агітації, не заборонені законом;

3) приймати і передавати резолюції, вимоги та інші звернення до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, громадських об’єднань, дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, а також до представництв міжнародних організацій в Україні;

4) здійснювати інші дії, не заборонені (не обмежені) законом чи рішенням суду, що набрало законної сили.

3. Учасник мирного зібрання зобов’язаний додержуватися вимог Конституції, цього Закону та інших законів України.

Учасник мирного зібрання зобов’язаний не перешкоджати проїзду транспортних засобів оперативних і спеціальних служб.

Стаття 7. Повідомлення про проведення мирного зібрання

1. Організатор мирного зібрання письмово повідомляє про намір проведення мирного зібрання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не пізніш як за сорок вісім годин до його початку.

Якщо кінцевий строк сповіщення припадає на неробочий у відповідному органі день, то організатор повинен повідомити з дотриманням цього строку відповідний орган внутрішніх справ.

2. Організатор мирного зібрання, його уповноважений представник можуть подати повідомлення про проведення мирного зібрання до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування особисто або надіслати рекомендованим листом чи телеграмою.

3. Повідомлення про проведення мирного зібрання вважається поданим у день його надходження до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

4. Повідомлення про проведення мирного зібрання подається до:

1) виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (крім міст Києва і Севастополя) – якщо мирне зібрання заплановано провести на території відповідного села, селища чи міста;

2) районної (обласної) державної адміністрації – якщо мирне зібрання заплановано провести на території відповідного району, кількох районів або області;

3) Київської або Севастопольської міської державної адміністрації – якщо мирне зібрання заплановано провести на території міст Києва чи Севастополя;

4) Ради міністрів Автономної Республіки Крим – якщо мирне зібрання заплановано провести на території кількох районів Автономної Республіки Крим.

5. У разі якщо мирне зібрання планується провести за маршрутом, що пролягає по території кількох сіл, селищ, міст, областей, міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим, організатор мирного зібрання подає письмове повідомлення про його проведення відповідно до кожної районної, обласної державної адміністрації, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Стаття 8. Зміст і форма повідомлення про проведення мирного зібрання

1. У повідомленні про проведення мирного зібрання зазначаються:

1) дата проведення, час початку та тривалість мирного зібрання;

2) мета проведення мирного зібрання;

3) місце або маршрут проведення мирного зібрання;

4) очікувана кількість учасників мирного зібрання;

5) прізвище, ім’я та по батькові особи, яка є організатором мирного зібрання, або представника юридичної особи, громадського об’єднання, що є організатором мирного зібрання, адреса, номери телефонів та адреса електронної пошти за наявності;

6) якщо організатором мирного зібрання є юридична особа, громадське об’єднання – їх найменування, місцезнаходження, для юридичної особи – ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

7) інформація про намір організатора щодо встановлення на місці проведення мирного зібрання тимчасових споруд, використання звукопідсилювальної техніки тощо.

2. Повідомлення про проведення мирного зібрання підписує особа, яка є організатором мирного зібрання, або представник юридичної особи, громадського об’єднання, що є організатором мирного зібрання, крім випадку, коли повідомлення надсилається телеграмою.

3. Організатор мирного зібрання має право зазначати у повідомленні додаткову інформацію, додавати до нього інші документи.

4. У разі необхідності доповнити чи змінити інформацію в повідомленні про проведення мирного зібрання організатор мирного зібрання має право подати обов’язкову для розгляду заяву про доповнення чи зміну повідомлення.

Стаття 9. Вимоги щодо місця, часу та інших умов проведення мирного зібрання

1. Мирне зібрання може проводитися в будь-якому публічному місці з урахуванням обмежень, встановлених цією статтею.

2. Не допускається проведення мирного зібрання на закритих для вільного доступу територіях:

1) об’єктів підвищеної небезпеки;

2) на постійних злітно-посадкових майданчиках, вертодромах, злітно-посадкових смугах та руліжних доріжках постійно діючих аеропортів (аеродромів);

3) забороненої зони та контрольованої зони гідроелектротехнічних споруд (окрім малих гідроелектростанцій) відповідно до порядку, встановленого власником гідроелектротехнічної споруди або уповноваженого ним органом;

4) ядерних установок та об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами і їхніх санітарно-захисних зон;

5) зон обмеженого доступу, встановлених Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку».

3. Орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування невідкладно доводять до відома організатора мирного зібрання інформацію про місця, в яких проведення мирних зібрань не допускається згідно із законом, якщо такі місця перетинаються з місцем (маршрутом) проведення мирного зібрання, зазначеним у повідомленні про проведення такого зібрання.

4. Під час проведення мирного зібрання забороняється повністю перекривати прохід (проїзд) до закладу, підприємства, установи, організації, державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, поблизу яких воно проводиться.

5. Проведення мирного зібрання допускається в будь-який час доби.

6. Під час проведення мирного зібрання поблизу дитячих закладів та навчальних закладів з цілодобовим перебуванням дітей, стаціонарних закладів охорони здоров’я, жилих будинків у нічний час (з 23 до 7 години) рівень шуму не має перевищувати норми, встановлені Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

7. Організатору та учасникам мирного зібрання забороняється мати при собі зброю, а також пристрої або пристосовані предмети, що можуть бути використані проти життя і здоров’я людей.

Стаття 10. Агітація за проведення мирного зібрання

1. Організатор мирного зібрання та інші особи мають право безперешкодно проводити у спосіб, не заборонений законом, агітацію, пов’язану з організацією і проведенням мирного зібрання, а також закликати до участі в ньому.

Стаття 11. Матеріально-технічне забезпечення проведення мирного зібрання

1. Матеріально-технічне забезпечення проведення мирного зібрання здійснюється за рахунок коштів і майна організатора та учасників такого зібрання, благодійної допомоги та інших не заборонених законом джерел.

2. Забороняється фінансування та здійснення матеріально-технічного забезпечення проведення мирного зібрання державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів.

Стаття 12. Повноваження органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування із забезпечення проведення мирного зібрання

1. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування:

1) невідкладно здійснює реєстрацію повідомлення про проведення мирного зібрання із зазначенням дати і часу його надходження;

2) невідкладно надає організатору мирного зібрання письмове підтвердження про одержання повідомлення із зазначенням часу його надходження;

3) невідкладно після отримання повідомлення про проведення мирного зібрання інформує про це відповідний орган внутрішніх справ, а також державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим чи орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено вирішення питань, яких стосується мета мирного зібрання;

4) взаємодіє з органом внутрішніх справ з питань, пов’язаних з проведенням мирного зібрання;

5) у межах своєї компетенції організовує роботу комунальних служб, служб швидкої медичної допомоги, підрозділів органів державного нагляду у сфері пожежної, техногенної та промислової безпеки, державної пожежної охорони, інших служб.

2. У разі надходження кількох повідомлень про проведення мирних зібрань в одному місці, в один час орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування невідкладно:

1) інформує організаторів мирних зібрань про те, що в зазначеному місці в цей час вже передбачено проведення іншого мирного зібрання;

2) пропонує організаторам мирних зібрань дійти згоди щодо зміни місця або часу їх проведення чи організації одночасних мирних зібрань.

3. У разі проведення одночасних мирних зібрань орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування вживає необхідних заходів з метою недопущення конфліктних ситуацій, які можуть перешкоджати проведенню та досягненню мети мирних зібрань.

4. У разі здійснення заходів, передбачених частинами першою та другою цієї статті, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не має права:

1) відмовити в реєстрації повідомлення про проведення мирного зібрання;

2) давати оцінку доцільності проведення мирного зібрання;

3) надавати перевагу одній зі сторін у разі проведення одночасних мирних зібрань, у тому числі контрзібрань;

4) забороняти або обмежувати свободу вибору місця, часу чи маршруту мирних зібрань;

5) перешкоджати досягненню мети проведення мирного зібрання.

Стаття 13. Повноваження органу, до компетенції якого віднесено вирішення питань, яких стосується мета мирного зібрання

1. Державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено вирішення питань, яких стосується мета мирного зібрання, після отримання інформації про проведення такого зібрання невідкладно вживає заходів для налагодження взаємодії з організатором мирного зібрання та/чи його уповноваженими представниками, яка може здійснюватися у формі зустрічей, нарад, переговорів, засідань за круглим столом, інших заходів, з метою спільного пошуку шляхів вирішення порушених питань.

2. Під час проведення мирного зібрання відповідний державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування має право направити до місця його проведення свого представника, уповноваженого проводити переговори з організатором мирного зібрання та/чи його уповноваженими представниками для спільного пошуку шляхів вирішення порушених питань.

3. У разі отримання під час проведення мирного зібрання чи після його завершення резолюцій, вимог та інших звернень відповідний державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування забезпечує їх розгляд, у тому числі за участю організатора мирного зібрання та/чи його уповноважених представників. Відповідь за результатами розгляду надається організатору мирного зібрання протягом п’яти днів, якщо порушене питання не потребує додаткового вивчення, а в разі потреби додаткового вивчення – протягом 15 днів.

Стаття 14. Особливості проведення спонтанного мирного зібрання

1. Організатор (у разі його наявності) або учасник спонтанного мирного зібрання у довільній формі та у будь-який спосіб повідомляє орган внутрішніх справ або відповідний орган місцевого самоврядування про дату, час, місце, мету проведення спонтанного мирного зібрання, а також про заходи, яких необхідно вжити для забезпечення проведення спонтанного мирного зібрання. Таке повідомлення може бути зроблене до початку мирного зібрання, а також під час його проведення представникові органу внутрішніх справ в усній формі.

2. Орган внутрішніх справ з моменту отримання повідомлення про проведення спонтанного мирного зібрання невідкладно вживає заходи, передбачені статтею 15 цього Закону.

3. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування для забезпечення проведення спонтанного мирного зібрання з моменту отримання повідомлення про проведення такого мирного зібрання вживає заходи для забезпечення його проведення відповідно до повноважень, визначених статтею 12 цього Закону, повідомляє про такі заходи орган внутрішніх справ та учасників спонтанного мирного зібрання, а також може направити за місцем проведення спонтанного мирного зібрання свого представника для оцінки ситуації та організації і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення його проведення.

4. Заходи із забезпечення проведення спонтанного мирного зібрання мають передбачати:

1) забезпечення безпеки учасників мирного зібрання та інших осіб, які знаходяться у місці проведення спонтанного мирного зібрання;

2) взаємодію уповноваженого представника органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з органом внутрішніх справ і з учасниками спонтанного мирного зібрання.

5. Правила частин другої – четвертої цієї статті застосовуються також у випадках надходження повідомлення про проведення мирного зібрання відповідно до абзацу другого частини першої статті 7 цього Закону.

Стаття 15. Повноваження органу внутрішніх справ із забезпечення проведення мирного зібрання

1. Орган внутрішніх справ:

1) забезпечує громадський порядок і безпеку людей під час проведення мирного зібрання;

2) невідкладно інформує орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування про обставини, дії чи інші публічні прояви, що вказують на підготовку або проведення спонтанного мирного зібрання;

3) здійснює супроводження учасників мирного зібрання, тимчасове обмеження або зміну маршрутів руху транспорту, встановлення спеціальних знаків;

4) на прохання організатора одного з одночасних мирних зібрань або в разі необхідності під час проведення контрзібрань забезпечує розведення учасників зібрань на безпечну відстань, при цьому не обмежуючи сторони у праві проведення одночасних мирних зібрань;

5) у разі необхідності вживає інші заходи, пов’язані із забезпеченням безпеки громадян і громадського порядку під час проведення мирного зібрання, відповідно до Закону України «Про міліцію».

 

Розділ III. ГАРАНТІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СВОБОДУ МИРНИХ ЗІБРАНЬ

Стаття 16. Обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань

1. Обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань встановлює лише суд і не інакше як за сукупності таких умов:

1) обмеження відповідає частині другій статті 39 Конституції України;

2) наявна хоча б одна з підстав, визначених нижче у частині другій цієї статті;

3) таке обмеження є пропорційним відповідно до частини третьої цієї статті.

2. Обмеження реалізації права на свободу свободи мирних зібрань можливе лише з таких підстав:

1) зібрання має метою ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;

2) необхідність захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України від незаконних посягань;

3) зібрання має метою пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;

4) запобігання реальній небезпеці застосування з боку організаторів та учасників зібрання фізичної сили, зброї та інших небезпечних засобів для заподіяння шкоди життю, здоров’ю або майну інших осіб;

5) установлення на відповідній території тимчасового обмеження щодо проведення мирних зібрань указом Президента України про введення надзвичайного стану або воєнного стану, затвердженим Верховною Радою України відповідно до Конституції України та законів України «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану»;

6) установлення рішенням Кабінету Міністрів України на відповідній території карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», якщо таке рішення передбачає можливість встановлення судом обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань з метою захисту населення від епідемії (спалаху) особливо небезпечної інфекційної хвороби;

7) зібрання має на меті порушення основоположних прав та свобод людини.

3. Реалізація права на свободу мирних зібрань може бути обмежена, якщо це необхідно у демократичному суспільстві, з урахуванням принципу пропорційності лише до тієї міри, яка є мінімально необхідною для захисту інтересів, зазначених у частині другій статті 39 Конституції України.

Право на свободу мирних зібрань може бути обмежене у спосіб:

1) повного або часткового обмеження щодо місця проведення мирного зібрання відповідно до частини другої статті 9 цього Закону;

2) обмеження щодо часу чи тривалості мирного зібрання;

3) повного або часткового обмеження щодо використання звукопідсилювальної апаратури чи інших джерел шуму відповідно до частини шостої статті 9 цього Закону;

4) часткового обмеження щодо місця встановлення тимчасових споруд;

5) заборони проведення мирного зібрання.

4. Заборона проведення мирного зібрання застосовується як винятковий захід – лише у разі неможливості досягнути законних цілей обмеження в інший спосіб, визначений частиною третьою цієї статті.

5. Встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань не повинно перешкоджати досягненню законної мети мирного зібрання щодо вільного вираження поглядів у межах видимості та чутності адресатів і своєчасного доведення цих поглядів до відома державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суспільства чи інших адресатів.

6. Не можуть бути підставою для обмеження свободи мирних зібрань:

1) чисельність учасників мирного зібрання;

2) проведення одночасних мирних зібрань, у тому числі контрзібрань;

3) проведення одночасно з мирним зібранням інших масових чи охоронюваних заходів, у тому числі святкувань, концертів, візитів посадових осіб.

7. Недотримання вимог частини першої статті 7 і частини першої статті 14 цього Закону не призводить до обмеження реалізації свободи мирних зібрань.

8. Суд може встановити обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань лише щодо конкретного мирного зібрання.

9. Не допускається обмеження свободи мирних зібрань чи надання переваг у її здійсненні за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 17. Узгодження умов проведення мирного зібрання для запобігання обмеженню свободи мирних зібрань

1. Якщо повідомлення про проведення мирного зібрання чи інша інформація, якою володіє орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що отримав таке повідомлення, вказує на наявність підстав для обмеження свободи мирних зібрань, установлених цим Законом, такий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування ініціює проведення переговорів з організатором мирного зібрання щодо зміни умов його проведення.

2. Переговори з організатором мирного зібрання проводяться з метою запобігання обставинам, що є підставою для обмеження свободи мирних зібрань. З цією метою орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який отримав повідомлення про проведення мирного зібрання, може дати організатору мирного зібрання рекомендації щодо зміни часу, місця, мети, встановлення наметів, сцен та інших тимчасових споруд чи інших умов проведення мирного зібрання, що виключатиме підстави для обмеження свободи мирних зібрань.

3. За згодою або на прохання організатора мирного зібрання у переговорах можуть брати участь інші особи, зокрема представники засобів масової інформації, органів внутрішніх справ.

4. Рішення про зміну часу, місця, мети, встановлення наметів, сцен та інших тимчасових споруд або інших умов проведення мирного зібрання приймає організатор мирного зібрання.

5. Подання позову до суду про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань не є перешкодою для проведення переговорів щодо зміни умов проведення мирного зібрання. Результати переговорів можуть бути зафіксовані в умовах примирення, про які повідомляється суд.

Стаття 18. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що порушують право на свободу мирних зібрань

1. Рішення, дії чи бездіяльність державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, що порушують право на свободу мирних зібрань, можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законом.

Стаття 19. Відповідальність за порушення цього Закону

1. Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

 

Розділ ІV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності 1 червня 2013 року.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35-36, № 37, ст. 446):

а) пункт 4 частини четвертої статті 50 викласти в такій редакції:

«4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань»;

б) статті 182, 183 викласти в такій редакції:

«Стаття 182. Особливості провадження у справах про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань

1. У випадках, встановлених законом, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування можуть звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань на території, на яку поширюються їх повноваження.

У позовній заяві позивач зазначає інформацію про проведення переговорів з організатором мирного зібрання та їх результати (у разі їх проведення).

Позовну заяву має бути подано протягом двадцяти чотирьох годин після реєстрації повідомлення про проведення мирного зібрання, але не пізніше, ніж за один робочий день до його проведення.

Якщо обставини, які зумовлюють необхідність звернення до суду виникли після закінчення цього строку, то позовну заяву може бути подано не пізніше двадцяти чотирьох годин з дня виникнення таких обставин незалежно від того, чи почалося мирне зібрання.

2. Позовну заяву, яка надійшла після закінчення строків, визначених частиною першою цієї статті, або після закінчення мирного зібрання суд залишає без розгляду в судовому засіданні.

3. При зверненні до адміністративного суду із позовною заявою позивач зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу – організатору (організаторам) мирного зібрання – копії позовної заяви та доданих до неї документів або доказ особистого їх вручення, а також доказ розміщення копії позовної заяви та доданих документів на своєму офіційному веб-сайті у разі його наявності (з вилученням адрес і номерів засобів зв’язку фізичних осіб).

Копію позовної заяви і доданих до неї документів позивач надсилає відповідачу також електронною поштою, якщо її адреса зазначена у повідомленні про проведення мирного зібрання. Якщо адресу електронної пошти не зазначено, і відповідач проживає (перебуває, знаходиться) в межах населеного пункту за місцезнаходженням позивача, то копія позовної заяви та доданих до неї документів вручається особисто.

4. Про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи суд у той же день повідомляє сторони. Ухвала суду про відкриття провадження розміщується на офіційному веб-сайті суду у день її постановлення.

5. Якщо відповідач не отримав копію позовної заяви, йому надається час, достатній для ознайомлення з нею в суді та підготовки заперечень.

6. Суд вирішує адміністративну справу про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань протягом трьох днів після відкриття провадження, а в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідного зібрання – невідкладно.

Участь позивача або його представника у судовому розгляді є обов’язковою. Неприбуття у судове засідання позивача або його представника, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, має наслідком залишення позовної заяви без розгляду.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

7. Обов’язок доказування обставин, що є підставами для обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань, лежить на позивачеві. Позивач повинен обґрунтувати необхідність встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань у демократичному суспільстві та пропорційність запропонованого у позові способу обмеження.

8. У разі можливості досягнення згоди між сторонами щодо зміни умов проведення мирного зібрання з метою усунення підстав для встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань, суд надає сторонам час для примирення.

9. У разі задоволення позову суд повинен обґрунтувати у постанові необхідність встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань у демократичному суспільстві, а також пропорційність способу такого обмеження. Якщо для досягнення цілей такого обмеження достатньо застосувати менш обтяжливий для відповідача спосіб обмеження, ніж запропонував позивач, суд зобов’язаний його застосувати.

10. Судове рішення проголошується негайно в повному обсязі.

Копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. Судове рішення розміщується на офіційному веб-сайті суду у день його ухвалення.

11. Апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом двадцяти чотирьох годин після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом двадцяти чотирьох годин після отримання копії цього рішення.

У разі апеляційного оскарження постанови або ухвали, що перешкоджає провадженню у справі, суд першої інстанції не пізніше наступного дня після надходження апеляційної скарги передає її разом зі справою до суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу у триденний строк з дня її надходження до суду апеляційної інстанції, а в разі надходження апеляційної скарги менш як за три дні до проведення мирного зібрання – невідкладно.

12. Судові рішення першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та судові рішення апеляційної інстанції, ухвалені за результатами розгляду апеляційної скарги, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Стаття 183. Особливості провадження у справах про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань

1. Організатор (організатори) або учасники мирних зібрань мають право звернутися до адміністративного суду за місцем проведення цих зібрань із позовною заявою про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб.

2. Про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи суд у той же день повідомляє сторони.

3. Суд вирішує адміністративну справу про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань протягом трьох днів після відкриття провадження, а в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів – невідкладно.

4. Судове рішення проголошується негайно в повному обсязі.

Копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

5. Апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом двадцяти чотирьох годин після його проголошення.

У разі апеляційного оскарження постанови або ухвали, що перешкоджає провадженню у справі, суд першої інстанції не пізніше наступного дня після надходження апеляційної скарги передає її разом зі справою до суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу у триденний строк з дня її надходження до суду апеляційної інстанції, а в разі надходження апеляційної скарги менш як за три дні до проведення мирного зібрання – невідкладно.

6. Судові рішення першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та судові рішення апеляційної інстанції, ухвалені за результатами розгляду апеляційної скарги, можуть бути оскаржені в касаційному порядку»;

в) пункти 6 та 7 частини першої статті 256 викласти в такій редакції:

«6) встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань;

7) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань»;

2) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

а) статті 185-1, 185-2 виключити;

б) у пункті 1 частини другої статті 262 слова «порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій» виключити;

3) частину п’яту статті 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 25, ст. 283) викласти в такій редакції:

«В інших випадках публічні богослужіння, релігійні обряди, церемонії, процесії та інші мирні зібрання релігійних організацій проводяться в загальному порядку, визначеному законом про свободу мирних зібрань»;

4) підпункт 3 пункту б частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1997, № 24, ст. 170) викласти в такій редакції:

«3) вирішення відповідно до закону про свободу мирних зібрань питань, пов’язаних із забезпеченням проведення мирних зібрань; вирішення відповідно до закону питань про проведення спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку»;

5) частину дев’яту статті 19 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (Відомості Верховної Ради України, 1998, № 34, ст. 227) виключити;

6) пункт 15 статті 22 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» (Відомості Верховної Ради України, 1999, № 11, ст. 79) викласти в такій редакції:

15) визначати порядок організації та проведення недержавних масових святкових заходів, заходів спортивного, видовищного, розважального, комерційного характеру, на які не поширюється дія Закону України «Про свободу мирних зібрань»;

7) частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 14, ст. 87) доповнити пунктом такого змісту:

«25) сторони – у справах про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань, про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань».

3. Вважати нечинним на території України з дня набрання чинності Конституцією України Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року № 9306-XI «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних і походів і демонстрацій в СРСР».

4. Кабінету Міністрів України протягом 60 днів після опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення нормативно-правових актів центральних та місцевих органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

5. Рекомендувати органам місцевого самоврядування визнати нечинними свої акти, що покладають на організаторів та учасників мирних зібрань додаткові обов’язки порівняно з цим Законом або в інший спосіб обмежують свободу мирних зібрань.

Інформація про законопроект поновлюється та знаходиться у розділі Законодавство.

Порекомендувати в інтернеті
Поставити посилання у соцмережі